Частота вторинного гіперпаратиреозу на тлі дефіциту вітаміну D серед пацієнтів ендокринологічного профілю
DOI:
https://doi.org/10.24026/1818-1384.3(63).2018.142708Ключові слова:
дефіцит вітаміну D, вторинний гіперпаратиреоз, 25(ОН)D, паратгормонАнотація
Мета дослідження: визначення поширеності вторинного гіперпаратиреозу на тлі дефіциту вітаміну D серед пацієнтів ендокринологічного профілю.
Матеріали та методи. Ретроспективно проведено аналіз медичної документації 220 пацієнтів з ожирінням, цукровим діабетом 2 типу та патологією щитоподібної залози в стані еутиреозу. Не включали дані пацієнтів з патологією паращитоподібних залоз в анамнезі, гіпотиреозом та тиреотоксикозом, патологією нирок, печінки, синдромом мальабсорбції, а також тих, хто приймав препарати, що впливають на кальцієвий обмін. До групи контролю увійшли 19 соматично здорових пацієнтів з нормальними рівнями паратгормону та 25(ОН)D. Дефіцит вітаміну D реєстрували, якщо рівень в крові 25(ОН)D був меншим за 30 нг/мл.
Статистичну обробку результатів проводили за допомогою параметричних методів порівняння за Фішером-Стьюдентом.
Результати та обговорення. Середній вік пацієнтів становив 53,16±14,28 року, з них 195 жінок і 25 чоловіків. Середній вік жінок становив 53,9±13,9 (22-80) року, чоловіків – 47,46±15,67 (23-67) року. Дефіцит вітаміну D виявлено у 201 випадку (91,36%). Рівень 25(ОН)D <20 нг/мл мали 132 пацієнта, в межах 20,1-30 нг/мл – 69 пацієнтів, >30 нг/мл – 19 пацієнтів. Рівень 25(ОН)D в крові жінок становив 19,2±9,73 (3-62,53) нг/мл, чоловіків – 17,57±9,93 (7,08-30,5) нг/мл. Пацієнтів з виявленим дефіцитом вітаміну D розподілено на дві групи залежно від рівня паратгормону: І основна (n=184) з виявленим гіперпаратиреозом (ПТГ > 65 пг/мл), ІІ основна (n=17) без гіперпаратиреозу. Між рівнями паратгормону та 25(ОН)D в крові обстежених основних та контрольної груп відмічено негативний достовірний кореляційний зв’язок. У 8,5% пацієнтів (n=17) на тлі дефіциту 25(ОН)D гіперпаратиреоз був відсутнім. Серед жінок спостерігалася тенденція до більш низького рівня вітаміну D у віковій групі старше 50 років, що може бути відображенням впливу зниженого рівня естрогенів. Аналіз у вікових підгрупах чоловіків продемонстрував нижчі рівні 25(ОН)D у молодших чоловіків, що можливо пов’язано зі способом життя (інсоляція, харчування) та потребує додаткового вивчення.
Висновки: Дефіцит вітаміну D зустрічався в пацієнтів ендокринологічного профілю з частотою 91,4%. Вторинний гіперпаратиреоз на тлі дефіциту вітаміну D спостерігається у 91,5% пацієнтів ендокринологічного профілю. Виявлено негативний достовірний кореляційний зв’язок між вмістом вітаміну D та паратгормоном сироватки крові. Рівень паратгормону залежав від ступеня тяжкості дефіциту вітаміну D. Паратгормон залишається в нормальних референтних межах у 8,46% пацієнтів із дефіцитом вітаміну D, що потребує дослідження інших факторів впливу на систему кальцій-фосфорного гомеостазу.
Посилання
Potts JT Jr. A short history of parathyroid hormone, its biological role, and pathophysiology of hormone excess. J Clin Densitom. 2013 Jan-Mar; 16(1): 4-7.
Tfelt-Hansen J, Brown EM. The calcium-sensing receptor in normal physiology and pathophysiology: a review. Crit Rev Clin Lab Sci. 2005; 42: 35-70.
Conigrave AD. The Calcium-Sensing Receptor and the Parathyroid: Past, Present, Future. Front Physiol. 2016; 7: 563.
Holick F. The vitamin D deficiency pandemic: Approaches for diagnosis, treatment and prevention. Rev Endocr Metab Disord. 2017 Jun; 18(2):153-165.
Pankiv IV. [Impact of vitamin D supplementation on the level of thyroid peroxidase antibodies in patients with autoimmune hypothyroidism]. Mizhnarodnyi Endokrynolohichnyi Zhurnal. 2016; (5):78-82. [Ukrainian].
Povoroznyuk VV, Pankiv IV. [Vitamin D levels in patients with autoimmune thyroiditis with diminished thyroid function]. Mizhnarodnyi Endokrynolohichnyi Zhurnal. 2014; (5): 27-30. [Ukrainian].
Chapuy MC, Preziosi P, Maamer M, Arnaud S, Galan P, Hercberg S, et al. Prevalence of vitamin D insufficiency in an adult normal population. Osteoporosis Int. 1997; 7(5):439-43.
McCabe MP, Smyth MP, Richardson DR. Current concept review: vitamin D and stress fractures. Foot Ankle Int. 2012; 33(6):526-33.
Shakinba M, Tefagh S, Nafei Z. The optimal dose of vitamin D in growing girls during academic years: a randomized trial. Turk J Med Sci. 2011; 41(1): 33-7.
Bischoff-Ferrari H. Vitamin D: what is an adequate vitamin D level and how much supplementation is necessary? Best Pract Res Clin Rheumatol. 2009; 23(6):789-95.
Sai AJ, Walters RW, Fang X, Gallagher JC. Relationship between parathyroid, vitamin D and bone health. J Clin Endocrinol Metab. 2011; 96(3):E436-46.
Sahota O, Mundey MK, San P, Godber IM, Hosking DJ. Vitamin D insufficiency and the blunted PTH response in established osteoporosis: the role of magnesium deficiency. Osteoporos Int. 2006; 17(7):1013-21.
Valcour A, Blocki F, Hawkins DM, Rao SD. Effects of Age and Serum 25-OH-Vitamin D on Serum Parathyroid Hormone Levels. J Clin Endocrinol Metab. 2012 Nov; 97(11):3989-95.
Komisarenko YuI. [Correction by vitamin D of disturbed metabolism in patients with diabetes mellitus types 1 and 2]. Ukrainian Biochemical Journal. 2014; 86(1):111-116. [Ukrainian].
Povoroznyuk VV, Balatska VYa, Muts VYa, Vdovina OA. [Deficiency and low vitamin D status in Ukrainian population]. Bol Sustavy Pozvonochnik. 2011; (4):5-13. [Ukrainian]
Bikle DD, Malmstroem S, Schwartz J. Current Controversies: Are Free Vitamin Metabolite Levels a More Accurate Assessment of Vitamin D Status than Total Levels ? Endocrinol Metab Clin North Am. 2017 Dec;46(4):901-918. doi: 10.1016/j.ecl.2017.07.013.
van Hoof HJ, de Sévaux RG, van Baelen H, Swinkels LM, Klipping C, Ross HA, Sweep CG. Relationship between free and total 1,25-dihydroxyvitamin D in conditions of modified binding. Eur J Endocrinol. 2001 Apr; 144(4):391-6.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
